РУСТАВЕЛІ Шота – Витязь у тигровій шкурі

Цар терпів якусь часину в серці найпалкіший пал, Та помер і він, бо душу горе вбило наповал…» Тільки це купець промовив, як скричала жінка двічі, В наглім розпачі роздерла сповивало на обличчі; Таріел так само скрикнув, мислі викрив таємничі, І потік з нарцисів ринув, і повіяв сніг у вічі.