НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Князь Єремія Вишневецький Posted on by / 0 Comment – Наріканням та молитвами нічого не вдієш, пане воєводо!
Жюль Верн – 20 000 льє під водою Posted on by / 0 Comment Я не стану говорити про всі нарікання канадця. … у таку хвилину ви не почуєте від мене нарікань.
Володимир Винниченко – Сонячна машина Posted on by / 0 Comment За нарікання на голод — кара проказою. … Душнер цілком серйозний, коли з ненабитого револьвера можна вбити людину, то в такому випадку пан барон нехай нарікає вже на надприродні сили, яким для чогось екстрене потрібне його життя.
МИРНИЙ Панас – Казка про Правду та Кривду Posted on by / 0 Comment Ти,- каже на першу, котра на неї так нарікала,- за правду кричиш, і зовися ти Правдою; а ти,- повернулася до другої,- за те, що посміла з сестрою про мене базікати, зовися Кривдою!
Микола Гоголь – Вій Posted on by / 0 Comment Позад нього стояв той самий старий козак, що вчора так гірко нарікав на своє сирітство та на самотину.
ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Добрий диявол Posted on by / 0 Comment Самосвят нарік єдиного сина Сидора Коптілого Ясоном, маючи на увазі грецького ватажка міфічних аргонавтів і, певно, вбачаючи в старій дуплянці, на якій Сидір їздив у Кругляк трусити ятери, щось спільне з стовесельним кораблем «Арго».
Ольга Кобилянська – Через кладку Posted on by / 0 Comment Я лиш засуджую тих, що, забравшися до студій, не трактують їх поважно, а осягнувши остаточно яке-таке становисько, по упливі деякого часу нарікають на нього. … — Може, деякі й нарікають, Богдане; кожний завід чи там фах має свої добрі й прикрі сторони, а винятки бувають усюди.
ХВИЛЬОВИЙ Микола – Камо грядеши Posted on by / 0 Comment Але вона хоче жити, бо ж недарма вона шукає «вказівок, яким чином використати буржуазні знання», бо ж недарма вона нарікає, що «життя не встигло набути сталих форм», і, очевидно, має ту складність, що їй противна.
МИРНИЙ Панас – Лихо давнє й сьогочасне Posted on by / 0 Comment А проте й він часто та густо нарікав на свою долю.
Кобилянська Ольга – Людина Posted on by / 0 Comment В протягу трьох літ, почавши з вечора, в котрім Олена розсталась з Лієвичем, змоглася вже колишня “слаба сторона” радника в непогамований наліг… І нині пересиджував пан радник з своїми вибраними товаришами при “шклянці” та нарікав гіркими словами на своє безталання.
