Микола Олійник – Леся
Як тільки зупинилися, Джальма прожогом кинулася з фаетона і миттю опинилась біля Кароля, обнюхала його, неначе впевнюючись, чи це насправді він, зіп'ялася йому на груди, а потім радісно забігала по двору. … Насправді, Лесенько, так не буває. … — То, Маргарито, Іван Якович авансом, насправді ж муза моя ще надто слаба й безпомічна.