КВИТКА-ОСНОВЬЯНЕНКО Григорий Федорович – Маруся
Наградив його жінкою доброю, роботящою, хазяйкою слухняною; і що, було, Наум ні забажа, що ні задума, Настя (так її звали) ночі не поспить, усюди старається, б’ється, достає і вже зробить і достане, чого мужикові хотілось. … Настя, як здума про се, то зараз у сльози та вголос; а Наум перехреститься, прочита «Отченаш», –