Skip to content Та чому б йому не сміятись? …
Вони ніби цікавились, що я тут роблю і чому не залишаю цього місця. …
Я одразу зрозумів, що не важко вилізти на нього з пристані, а звідти, тримаючись за ванти[11] бізань-щогли, проникнути на корабель. …
І хоч на дно трюму, де я сидів, звуки долинали невиразно, проте можна було здогадатися, що відбувається на палубі. …
Ось чому невиразне передчуття, що я врятуюсь, дедалі міцніло. Не знаю чому, але маю таке передчуття. …
Тоді ви й почали вивільнятися з цієї пастки заповідей і заборон, поки не вирвалися з неї, що обернулося, як легко було здогадатися, майже катастрофою. …
Не знаю, даруйте мені,- чи не надто важко це для вас? …
– І це було нітрохи не важко! …
Той важко підвівся з крісла, відчуваючи, що ноги зробились неначе гумові. …
Хоч він і запевняв себе, що ні в чому не винний, проте страшні слова лейтенанта ятрили йому душу. Ех, чому я не хлопець?! …
Його важко не знати. …
…білому светрі, який затуляв усю шию, можна було здогадатися, що шия пошрамована теж. …
Якось важко говорити про самих себе, що ми, мовляв, не такі. …
Тато спершу невдоволено крутив носом – важко йому було відмовлятися від задуманого, – …
Дехто теж намагався, ховаючись за чужі спини, вигукувати: «А чого це саме найдорожче, найцінніше?!Чому не просто цінне?! 