Результати пошуку слова: Невміло

Але вона була, вона неодмінно мусила бути, і тому Яковенко ще малим став складати в ній слово до слова, незграбно й невміло, і з часом та розмова, дивна, нереальна, цілком протиприродна, дедалі виразніше лунала в ньому, але передати будь-кому її він не міг і не вмів, тому відтворити її тут буде важко.

Бойчук нетерпляче смикав плечима, поки священик невміло відмикав наручники, – Отець Василь, невміло чіпляючись за скоби в дерев’яній стіні, поліз. Панотець невміло взявся за кільце і, глибоко набравши в груди повітря, підняв голову вгору.

На порозі помовчали, невміло попрощались, і Оксана з острахом відчула, що зустріла свою долю. Пізнього вечора, коли поснули діти і до хати почав доходити подих татарського броду, Стах невміло пригорнув її, підвів до вікна, що насочилося місячною дрімотою.

Не вимовлено було ніким його ім’я, але він знав, що цього не треба чекати, підводився незграбно, невміло, аж стало його жалко, відставляв далеко вбік евою дерев’янку, намагався витримати погляд імператора і легко витримав би його, аби не було тут отієї ясноволосої з диявольською силою я чарами.

Макароніна розмахнулась і невміло, але дзвінко ляснула Гонобобеля по щоці. І… Край «джунглів» навпочіпки сиділа Зойка і незграбно, невміло намагалася стулити розколотий навпіл вазон. – У невмілого руки не болять.

Короп, наприклад, від самого свого народження має непохитну впевненість у тому, що куховарка дуже негарно робить, коли вона йому поре живіт ще живому, а звичай відрубувати півневі голову – це успішний наслідок боротьби товариства охорони тварин проти різання їх невмілою рукою.

Вій посадовив її поруч із собою, обняв за плечі якось невміло, винувато.

Вже повалений на землю і майже невидимий під купою ворогів, силач нарешті крикнув пірникозою, але так невміло, що за менш трагічних обставин це викликало б тільки сміх. Він уже змирився з думкою, що настала його остання година, і вважав негайну смерть од невмілої руки за ласку долі.

В ці хвилини нам хотілось би сказати йому щось відрадне, втішливе, але в дитячій невмілості знаходити слова співчуття ми й далі ховали біля саней свою зніченість похнюплено, мовчки.

Дап’ю смоктав сигарету невміло, вона погасла, і поки він ще раз прикурював, Галей сказав: – –  Арсене… Майор невміло простяг Горішньому пакунок, потис руку.