Ольга Кобилянська – Земля

Там перележить два-три дні скулений, а потім, неначеб не лучалося з ним нічого, злазить із печі й береться наново за працю, або йде в поле, або в село. Притім повернула головою за гуляючою донькою і гляділа на неї таким виразом, неначеб вона тиха й мертва лежала перед нею на лаві.

Ольга Кобилянська – Через кладку

Садять так багато з-поміж зеленого свойого листя білого цвіту, неначеб не мали вже більше дожити другої весни, — відповів я, чогось успокоений, неначеб тим словом поклав свій патент на долю цеї молодої незвичайної дівчини. відповів таким наголосом, неначеб я мав про те вже знати.

Михайло СТЕЛЬМАХ – Велика рідня

неначеб погодився. Неначеб учора зустрівся місячної ночі в жнива на Великому шляху з Югиною, неначе вчора виглядав Марту біля гаю… Жаль, що її не побачу перед від’їздом. І все згадувалося з такою яскравістю, неначеб в першому звучанні ставало перед очима. І на мить так яскраво пригадав Марту, неначеб вона оце стала перед ним.

Ольга Кобилянська – «В неділю рано зілля копала»

Ріка та окружляє гору Чабаницю, неначеб хотіла її обіймити. О, певно, що лиш так, коли зникли, неначеб їх земля пожерла. каже нараз Мавра і сідає рівно, підібгавши ноги під себе та схиляючись до Тетяни, неначеб мала їй відкрити велику-превелику тайну.

Кобилянська Ольга – Нiоба

Мiж дзвони, що вважала за «своi», тиснулися до ii слуху й дзвони церкви православноi, там знов протестантськоi, там знов католицького костела, i накликували на неi почуття, неначеб щось непрохане тиснулося в ii душу й випивало супокiй, котрого вона потребувала.

Кобилянська Ольга – Людина

— Се дійсно так, дійсно, наслідки пересудів і темноти; однак, наколи яка женщина підійметься і, щиро беручись за діло, старається збудити сонну сестру, чому кидаються на ню, неначеб вона торкала їх огняними кліщами? сказала вона з зимним усміхом, підчас коли з її лиця неначеб зникла й остатня крапелька крові.

Адріан Кащенко – Славне військо

Врешті на Січі довідалися, що Брюховецький під час перебування у Москві подав прохання, неначебто од усієї української старшини й козаків, про те, щоб у всіх українських містах, навіть на Запорожжі, у Кодаку та в Січі, були російські воєводи і саме мито з українських людей та міст вони збирали до російської казни.