МИРНИЙ Панас – Повiя
Кругом хати неначе у сто коней гасало, торохтiло оселею, жалiбно спiвало у димарi. … I без того важка туга надавила його, а така образа пройняла, неначе шилом, до самого краю. … Надворi, неначе туман, сiрий свiт коливався над землею. … – суворо гримнула вона i ще прикрiше подивилася дочцi у вiчi, неначе хотiла подивитися їй у душу.