Skip to content
Хто зна, може, й велику думку ти вимовив, а може, й нерозумну. …
Пошли ж бо світло велике своє, огнисте, боже, пошли і просвіти нарешті нас, темних і нерозумних! …
Як віддаєш себе в поталу, і все через страх свій нерозумний! …
Повертав обличчя до нього Василь, бо так звали ченця, і дивився, наче про щось нерозумне питав у нього Федот.
Зрештою, мистецтво повстало, як наслідок нерозуміння природи й життя; це нерозуміння митець переносить, не розв’язуючи, в художній твір, дістаючи в цьому ілюзорне заспокоєння, якого зазнають і ті, хто в тій чи тій формі цей твір сприймає. …
Відтворити нерозуміння, а не знищити його — от, противно науці, основна прикмета мистецтва.
Це, звичайно, не мало нічого спільного із нерозумним замилуванням, та хіба оспівувати те, що любиш, гріх, з яким мусиш критися? …
Той усе ще протестував проти того, що без людини, котра вміє бодай налякати когось з рушниці, їхати в лісові нетрі просто нерозумно. …
Хілда нерозуміюче подивилася на Вундстона, і він пояснив: –
Стiльки народу, стiльки працi – зайвої, нерозумної. …
Темнота, що тяжiла над ним вiками, була тяжча для нього за всi бiди на свiтi, i вiн, хоч нерозумно, та рiшуче пробивав мури тьми до ясних i соняшних просторiв. …
Обiкрало воно його, нерозумного слiпака, а ти, матiр, i ви, дiти, сидiть на рiллi пiд голим небом i плачте, плачте!..
