Результати пошуку слова: Неро

ПАЛЕОКОНТАКТ: МІФИ ЧИ РЕАЛЬНІСТЬ? Іван Мозговий

Posted on by / 0 Comment

У нерозв’язному романі Цюй Пена він вибирає все разом. … Велику роль у цьому відіграла книга Денікена “Колісниці богів: нерозгадані таємниці минулого” (1968), а також знята за її мотивами західнонімецька документальна кінодилогія “Erinnerungen an die Zukunft“ (“

ХЕМІНГУЕЙ Ернест – Сніги Кіліманджаро

Posted on by / 0 Comment

Вік занапастив свій талант, бо прирік його на бездіяльністъ, бо зрадив себе самого і все, у що вірив, занапастив пияцтвом, що позбавило його колишньої гостроти чуття, лінощами, неробством, снобізмом, пихою, марнолюбством – і сим, і тим, і ще хтозна-чим.

НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Над Чорним морем

Posted on by / 0 Comment

– Дитячі літа – це часи несвідомої натури, натури нерозумної, без самосвідомості, без розуміння моральності та й усього взагалі. … Вдарить суша, спека, коли треба дощу; хліб сохне, чевріє, усе в'яне, сохне, неначе смерть вхопить землю в свій обнімочок… Чи не така ж нерозумна суша впала тепер на моє життя?

ВЛАД Марія Миколаївна – Стрітеннє: Книжка гуцульських звічаїв і вірувань

Posted on by / 0 Comment

Вони, нерозумні, немислячі, безмовні, знають певно, яка травка поможе. … У народі кажуть: котре родиться в неробочу днину, та ще пополудні, та ще коло сміття, то вже з него нічого не буде – пустіше пустого.

Юрій Андрухович – Перверзія

Posted on by / 0 Comment

Усе нерозтрачене (малу дещицю) — … Якась нерозбірливість і неясність, а далі вже просто кректання і клекотання, напівшепіт і напівхлюпіт, а взагалі — не що інше як ґелґіт і лопіт, котрий нараз переходив у хлипання і шнипання, а ще у шелест і шемріт.

ПРИРОДНІ ТЕРИТОРІАЛЬНІ КОМПЛЕКСИ СУБАЛЬПІЙСЬКОГО І АЛЬПІЙСЬКОГО ВИСОКОГІР’Я ЧОРНОГІРСЬКОГО МАСИВУ УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТ

Posted on by / 0 Comment

Флювіогляціальні нерозчленовані відклади представлені суглинками з валунами, супісками та торфовищами і займають переважно верхні рівні цирків та ін.

ЗАРУДНИЙ Микола Якович – На білому світі

Posted on by / 0 Comment

– Це нерозумно, Степко, так може чинити тільки вередливе дівчисько, чуєш? … – Хай дурне, хай нерозумне. … Хай би ще назвав її нерозумним дівчиськом, лаяв, кричав, аби вона відчула, що Платон не хоче втрачати її… А він оре поле і не думає про неї.