ШЕВЧУК Валерій – На полі смиреному
– Я добре пізнав його і побачив: несила змінити його одному чоловікові, та й багатьом чи можливо! … – Несила мені вже танцювати. … Відтак нерідко приходили й хвилини, коли відчував, що несила боротись із її любов'ю, і знову дозволяв лягати біля себе, чув її тепло і те, як тонко тремтить усім єством.