Валеріян Підмогильний – НЕВЕЛИЧКА ДРАМА
Потім несміливо запитав: — … Посміхнулась вона несміливо, бо взагалі малася перед гостем якось незручно. … Його вело до неї щось, ніби фатальне сумління злочинця, що вертається на місце злочину, і ноги йому тремтіли, бо він ішов сюди як на страту, завмираючи серцем, він і постукав несміливо в заповітні двері.