Результати пошуку слова: Нехай

Гнали ми ляхів з Ганжою, нехай здоров буде, аж до Хотина, прямо-таки як череду товару! — Я звелю їм поробити за мостом окопи, та й нехай вражі діти покажуть свою вдачу на ворогах! Нехай виходять всі поодинці або хоч і всі заразом. — Нехай бреше пес на вітер! Нехай нас Бог розсудить.

– От і нехай… Добре було б відшукати цивілізацію, могутню, давню, мудру. – Одішліть його назад у ліс, нехай працює. Департамент пропаганди… Відправте з довіреним… Не така це вже таємниця… Я вас запевняю… Накажіть йому забути… Нехай йому біс, та шмаркач однаково нічого не второпає!..»

Але нехай не перетягають струни!.. Нехай же боїться того і Рим, і Польща… Бо як ми почнемо шукати собі протекції, то Москва напевне більше знайде права до всього княжества Руського, як хто інший… Це вже таки було страшно слухати. І нікому це не дивно, ніхто на це не звертає уваги: стоїть чоловік — ну і нехай собі стоїть.

Про це нехай свідкує калина в садку у мого батенька та моя самітна кімнатка на хуторі. Нехай же він буде Петро. — Лиши його,— каже сотник,— нехай собі йде. Нічого жалувати того, що сталося,— нехай наші козаки знають, що думати про москалів. — Нехай буде, що хоче, тату, але я таки їду.

Нехай сидить дома та доглядає хазяйства, – –  Нехай лишень перше подумаємо та поміркуємо з татом, та вже потім, може, й зробимо діло, – Нехай поживуть, коли вподобали одно одного. А як ні, то, про мене, нехай провинники ховають собі в роти й животи нитки й ремінці та й ковтають… Душа моя не зносе цього сміття!

–  В покійника вашого батька, князя Михайла, нехай буде йому земля пером, була мені служба дуже важка. –  Нехай ясновельможний князь втішиться, – І тоді нехай потягається зо мною магнатство! Нехай повойдується зо мною сам король!.. Нехай буде й корж, – –  Може й віщує, але нехай же передніше справдиться те віщування.

Нехай лиш той дурень Зінько облизується, дивлячись на його заможність. Нехай Остап Дорохвейович коло його заходиться,— йому це найзручніше. Нехай мати усміхнеться, Заплакана мати! — Нехай же згодом,— одпочину трохи. Нехай лиш слухається старіших за себе людей! Нехай лиш не величається!

Нехай його чорти розкопують, коли знайдуть у йому смак, – Ще мало сміття в хаті, то нехай буде грязь, – Мотря молода, то нехай робить, а я вже стара, підтопталась. штовхни під бік свою жінку, нехай устає до роботи. Нехай вам кобили прядуть та варять.  – Та нехай, про мене, обідає й сама, ще й розпережеться, –

Нехай зникає в обширі серця, де нема йому чим горіти. – хоч на заручини, а нехай не наврочу… Легко дмухнула, ніби відкаснувши злий наплив. Біль на серці в Мирона Даниловича: «Нехай я пропаду, – А хто ні,- не належить до церкви, хоч нехай тут вистоює дні і ночі. Молодші поставили її спереду, нехай побачить.

Нехай лиш відтіль уплітає І Рима строїти чухрає, – 57 Мандруй до сатани з рогами, Нехай тобі присниться біс! Нехай ізслизне твій Дарес, Я за Ентелла сам вступлюся, Як більш сивухи натягнуся, То не заступить і Зевес. Возьми на плечі з хлібом клунок; Нехай йому лихий прасунок, Як голодом нам помирать.