Результати пошуку слова: Нехай
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Поміж ворогами
– Нехай знов, знов запрягає! … Нехай вже прибиремось іншим часом, як попросять вдруге, – … Нехай вже молодші од пене танцюють, – … нехай летить, аби ми на стільцях сиділи». – … Біжи, Ватю, до ворожки, до баби Чупринихи, нехай одворожить оте лихо! … – Нехай ідуть сюди! … Ні, нехай вже вип'є за мене панич, –
ШЕКСПІР Вільям – Сонети
25 Нехай комусь від щедрої планети – Високі титули, гучна хвала. … Нехай ти каєшся й тремтять уста, Та спочуттям не виправити лиха, Бо горе кривдника – мала потіха Тому, хто скривдження несе хреста. … Нехай би тінь твоя, що в темні тіні Вливає світло, сяла в дні ясні, Коли ночами в золотім промінні Вона очам так сяє уві сні.
Наталья Лукьяновна – Позначена блискавицею
Біль давньої втрати, що його не змогли погасити роки, і палке бажання боротись із усім тим, що завдає болю, нівечить і руйнує тіло людини, одбирає життя – нехай то буде тяжка недуга, катастрофа чи стихія, – … Нехай іще з півроку поживе в них, а далі буде видно. … – Нехай! … Якщо я завинив, нехай мене судять!
КАРПЕНКО-КАРИЙ Іван – Cто тисяч
Нехай коней розпряжуть, а збрую зараз однеси в комору, щоб якої реміняки не порізали на батоги. … Вже ж і я не полохливого десятка, пішов би до нього в гості у саме пекло: надокучило отак раз у раз позичати, нехай би дав, іродів син! … Чи душу йому, луципірові, треба, то нехай би брав, бо без душі, мабуть, легше, як без грошей.
ВОВЧОК Марко – Iнститутка
Та се я тiльки вам призналась, що не знаю, а чужi зроду того й не дошимраються, нехай хоч цiлий день питають. … – Так i добре ж; яку схочеш, серце: нехай i ся. … – Та нехай же я перше сама тобою натiшусь, рибко, нехай на тебе надивлюся! … Нехай трошки приберемось, та тодi вже зараз i гостей проситиму.
ШЕВЧЕНКО Тарас – Назар Стодоля
А полковник хоч старий – нехай йому добре сниться-так же пан!.. … Нехай собi п є на здоров’я. … Та нехай! … Кажiть же дiлом, чи оддасте, чи нехай ще пiдросте? … Нехай завтра обоє його зв’яжемо. … Назар Нехай бог тебе поб’є, дiтопродавець! … Нехай старости з своїм хлiбом вдуть додому. … Нехай воно хоч i свято, звiсно – колядують, а все-таки час би.