На уходах – Андрій Чайковський
Лише дасте мені, люди добрі, воза, щоб міх та ковадло та ще дещо перевезти, бо в мене ні коней, ні воза немає. … — Бо Тарас не хоче мене взяти, каже, що я ще малий. … Він іще побачив, як перев'язана рушником голова Недоїдка схилилася при вході до шатра і там пропала. … Та не питайте мене про це, не ятріть старої рани… … За ними їхали інші, поки всі сотні не рушили. … Лише не руште мені давнього отамана!