Skip to content – Ат, дай ти менi спокiй з тою економiєю… не те у мене на мислi тепер. …
– Нема i в мене. …
Ти мене не забула? …
"Ох-ох-ох!!" стогне пiтьма над полем, i голоснiше завивають собаки в селi… А Пiдпара знов ходить, стереже клунi, суворий, безстрашний, готовий оборонити своє не рушницею тiльки, а i зубами. …
"Подать плати, москаля дай, щоб землю нашу од ворога боронив… А що ж менi боронити, коли в мене землi нема? Вона в мене і перед очима, і на думці!… Чому ж не займу її? …
Коли хочете, то справді випийте по чарці; коли ж ні, то не здивуйте, дайте і мені покой, бо… Ох, не хотілось було сього казати, та ви мене розжалобили!., …
Не вміла матері слухати, не вчилася прясти, не заробила рушників, так в’яжи хоч валом, коли і той ще є. Гляди ж, сьогодня щоб убрався, Щоб нищечком відсіль укрався, Мене удруге не дождись». …
«Трохи мене ти не морочиш, Не розчовпу, що ти пророчиш, – …
І недовірків сокрушімо, Рушайте, як один, шульгой». …
Нехай хоть стане він Бовою, Не наляка мене собою, Поміряюсь з його плечем». 