Skip to content …сяяли в рушниках ікони, півча — аж розлягався собор — переливалася райськими голосами, виспівуючи людям небесне, вічне блаженство, а після відправ знову їх викидало із небес у реальний жорстокий світ хижацтва, здирства, нестатків… …
Невже навмисне водить мене за носа? …
— Коли б на мене, Олено, то я б тебе й не тримав… …
— А в мене не тільки руки! …
Звиняй мене, Володимире, але не в той бік ти думаєш. …
Бо куди прихилишся, як мене не стане? Я не граюся, коли ти такий поганий, звеш мене проявою і цькуєш своїми собацюрами. …
Треба чимось луснути й потішити мене, а то я не граюся,- сказав він. …
– Непотріб у мене праворуч, а мотлох – ліворуч,- пояснив він Малому. …
Ох, Фрідо, так буде краще для тебе… Та раптом вона виявила, що в кухні немає жодного рушника витирати посуд, і знов розсердилась. …
Але то були незвичайно брудні й затягані рушники, і панна Цап розсердилася ще дужче. Я не можу спати, пане, вночі мене збуджують зорі й місяць. …
сказав Олізар.- І в мене ніхто не запитував, чи я хочу жити вашим життям. …
Князь пішов, за ним ступила пані Павучиха, за нею – Розенрох, по тому Олізар і всі четверо дівчат, ззаду прилучилися вартівники, і вони злагоджено рушили у стодолу для тортур, перетнули її, повпускавши голови, – …
Але одне в мене не забере ніхто, чуєте, пане Білинський!? Тільки відчував він, рушаючи на схід зі своїм полком, що настав великий час, і, збентежений незвичайністю почуття, мовчав. …
Я вас прошу, не ремствуйте на мене за мову про насіння. …
Тоді я сторукий, і рука в мене, товариші судді, ну така легка, ніде було так не родило, як там, де я. …
— Не кидай мене, Степане. …
Ні намету не мав, ні постелі, й ніколи не рушав на ворогів своїх, не оголосивши війни. …
Давай, кажу тобі, не сором мене! 