БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Огненне коло
Потім опустився на коліна, закрив мертві очі, відсунув пасемко русявого чуба з юнакового чола і – нагнувся низько–низько та й поцілував те пасемко… Він зробив це машинально. … То землю в низині застелив туман, а в тім тумані… Га! … Петро мав гостре око, але теж не міг щось угледіти, хоч мотори ревли досить низько.