Skip to content
От хтось із старшої дружини, це воєвода Рубач, що дивиться нині на світ єдиним правим оком, хоч бачить, либонь, більше, ніж допреже, наказує: – …
Було тихо, як і нині, темно-темно, вої спали, тільки князь Святослав не лягав, та ще я сидів недалеко. …
Ні, Туре, дуже добре, що ми пішли до батька, як багато я нині взнала.
Не буду більш нині писати. …
нині ти побачиш, куди веде упір». …
Більше не можу нині сказати й прирікати, бо нічого й сам не знаю. …
Нині щось про свого батька й матір. …
З самого початку, я.к догадувався я, коли, очевидно, не був такий, як нині, а гарний, як сама мати казала, мудрий, сміливий муж.
Хіба Гайдаш так само, як оце ти нині, не казав «їм» на зборах у читальні, яку вже називали клубом… …
І тоді Гайдаш намагався чимдуж випровадити нас додому: «Іди-но, хлопче, не час нині. …
Я до тебе нині прилюдно, при чесному народі, товаришу Ступо, звертаюся, прошу, як уже тисячу разів просила: віддай тіла моїх синів.
