КУЛІШ Пантелеймон – Споминки старого діда
Ну, пани ж користуватись зуміли, а щоб до ладу військо спорядити, ту українську партію… еге! … – Ну, їдь же,- каже,- собі до куріня. … Звісно, страшний суд настає; бог знає, кому жити, а кому вмирати, то нехай, кажуть, козак хоч перед смертю покрасується, як у городі рожа, а винесе бог із огню в дорогих саєтах – нехай користується на здоров'я.