Skip to content Я б три ночі не спала після похорону,– сказала Онися й знов почала роздивлятись на зелені одвірки дверей та на Авраама, которий підняв здорові перелякані очі на небо, неначе й він углядів там якогось мерця. …
– Ну, та як далі? …
– Господи, яка нудьга! …
– Господи, яка нудьга, й гость тобі ніякий не приїде. …
Ну, та й цяця,– як крашанка! …
– Та ну-бо, панотче, якої веселішої! Ну, як там? …
Його тяжко нудило, вивертало, і руки його, як він казав, тепер «тхнуть смертю», дарма що він відтирав їх і землею, і листям. …
Кров дзюрчала з нього весь час, і чути було, як він безперервно стогне глибоким нутряним стогоном. …
Наварила їм вечері, переночувала, а на ранок там як знялась веремія, Михайло каже: «Ну, Федорко, відкомандировуйсь, двигай додому, бо нам воювати. Ну, а маю надію, що як він зросте в літах, зросте й розумом, бо розумний він уже й тепер… Ой, іще й який розумний!.. …
– Ну, він такий, як я кажу! …
– Ти,-сказала Рахіра по хвилині бистрого намислу,- як довго він ще там буде? …
Він був там певніший, як дома. …
Тепер і Сава охочий до роботи, а там, як він піде знов до касарні, оце ледве чи зробиться перед його цілковитим поворотом.