НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Над Чорним морем
Дуріє з нудьги та од розкоші. … Але не думайте, що я приїхала на купання, як їздять наші степові дідички, щоб втопити нудьгу в морі, – … – Я на тому Фонтані вмру з нудьги з самими вами. … Ти швендяєш, гуляєш, а я сиджу над морем в міщанській хаті й пропадаю з нудьги. … – А ми заїхали сюди купатись та пропадать з нудьги, –