Володимир Винниченко – Записки Кирпатого Мефістофеля
Коли Сосницький зривається згори й потім понуро сидить, мені стає нудно. … Стає нудно жити… … раптом кидає вона мені нудьгуючим голосом, навіть не подивившись на мене. … Є туга, є нудьга, важка, гризуча, темна, неначе я зробив щось таке, що забув, і воно мені погрожує бідою. … Від цих думок моя нудьга немов трохи стихає.