Результати пошуку слова: Ну-бо

 Ну, не погоджуюсь, Борисовичу.

Больше не нужно ни песен, ни слез… Кольцов, особливо Нікітін… Я його дуже любив, і зараз всім серцем люблю. … Ну, ясно, що це були куркульські мордаті буцівки, бо діти бідних людей ніколи б на таке діло не пішли.

Треба рушати, i хай вона несе мене, куди захоче, бо отак чiпляючись, загину я вiд нудьги». … – Ну ж бо, берися до дiла!

Не дай би бог, були коні та були б хлопці, чорт його знає, що б міг наробити. … Срібні остроги в лозину впиваються, боки в лозини від острогів угинаються… Приїхав. … Ну, а раз уже той святвечір українсько-німецький, то й колядки мають бути українсько-німецькі. … «Ну, – … Ну, й розстріляли. … Ну, постригли, поголили.

Та ну–бо, Борисе, iди з нами!

Я з ним приятелюю, бо з ним не буває нудно і легко вчитися з ним.

Носив при боці шаблю, не стручок. … Де твій Богун, Пушкар і Джеджалик? … Чмели тютюн, ти, Божа лялько з ґлею! … Якої в Бога ласки? … ПОВЕРЖЕНИЙ БОГДАН,- ХТО ДАСТЬ ЗА МЕНЕ ВИКУП? … Ну, врятував я тебе, однісіньку. … Нуль. … Ну, а я… Зрештою, геть мене. … Ну, хитрував, лестив, лукавив… Чого добивсь? … Чого нудьгуєш, хлопче? … Ну от і маєш зраду та олжу.

Ну, бог з ними.

Ну ж бо, ну, не соромся!»-звивається вона коло повновидої, гарної молодиці у білій сорочці і в зеленій хустці.

Вернидуб борсався, борсався, насилу з гвіздка зірвався та й ну швидше обід варити. … Ну, ці богатирі, панські синки, зразу ж один наперед другого: –