Результати пошуку слова: Ну

Сіяла дрібна нудотлива мжичка. … Далі в серпоподібній позиції розташувалися галльсько-іберійська піхота, друга половина лівійських військ, і, нарешті, на правому крилі стояли нумідійські вершники. … Ще один нулик. … –  Ну як, вражаюче?  … Ну що ж. … –  Ну, що ви! … –  Ну і як? … Ну, це треба починати здалеку.

«Ну, що? … «Ну й цирк!» — … Ну й цирк! … — Крові з нього, як з бугая, це я так рубонув, ну вже й ти, от тобі хрест, що я, а що наш йому одповість, звісно що, гуляй душа без тіла, а тіло без душі!»— … Ну й цирк!» — … Панас сопів, викидаючи з ями землю, він грався лопатою, як інший виделкою, «ну, здається, хватить!

Розлилися води На чотири броди, Що в першому броді Соловей співає, Соловей співає — Весну розвиває… Це весною, коли нуртувала і шаленіла хмільна вода. … А ви хочете, щоб усі наші предковічні нуждарі вибились у люди. … Ну що з того, коли вона обмиє дзвона водою і скаже йому: —

Ну й ну, з таким характером тільки в покоївки! … Ну це… та ви що… Віо-Віо-Віорелі… таке придумати… А я й не знала… – … – Ну, добре… Але чому ти повернулась? … Ну, з тої Італії? … Не слухайте його… ну, чоловіка свого. … А так… ну, що ж – сама винна… Скромність скромністю, а про себе треба дбати!

Левке (увіходить і мовчки спиняється) Ну, що, Левке? … Деїфоб Ну, все одно, піди поклич сестру. … Деїфоб Ну, пам'ятай, як тільки бог звелить сказать: «не згода»,- … Ну, та годі змагатися словами, час іти, щоб заслужити ділом нагороду. … Коли гієну бачиш в сім чужинці, ну, що ж, убий його, ми не бороним.

 Ну, сину, як маєш охоту, то я тебе в школу віддам. … Я ще виведу його в люди, як дасть бог прожити… Ну, а молодший, Семен – той отак: за плугом ходити, сіно косити, цшом махати… Сказано – ці- пов'яз! … –  Ну, та що? … Ну, звісно, з пальця його не виколупаєш! … Ну, чому не побитися: на те дав бог свято й горілку". –

Ну, ще не все втрачено; як тільки я зберу грошей, щоб сплатити йому батьків борг — на це треба п'ять або й шість років, — … — Ну ось, — … «Ну, без скрині ще в крайньому разі можна обійтися, — … — Ну, а тепер що ми винесемо? … Ну, нехай тільки спробує! … — Ну, стривай же, Грегоре!

Ну що ж, стiйте собi на мiсцi, спочивайте спокiйно. … Хто знає, що робиться там, де людина не може бачити… Ну от! … Ну, чого ти, собако… як тебе звать? … Ну, годi, Оверко… Не чує, не бачить. … Ну, чого ж ти, Оверко? … Ну, цить же, собако, цить. … Ну, стiй же спокiйно, не шамочись, поки скинуть з тебе ланцюг… а тепер гайда.

– Ну, то сватай Одарку Ходаківну: ця тоненька, як очеретина, гнучка станом, як тополя; личко маленьке й тоненьке, мов шовкова нитка; губи маленькі, як рутяний лист. … – Ну, то бери Ганну. … До природної звичайності української селянки в неї пристало щось уже дуже солодке, аж нудне.

Вона шила з нудьги, аби щось робити та не сидіти згорнувши руки. … Та я й не люблю дурно сидіти; без роботи мене нудьга бере,- обізвалась Маруся, затягуючи нитку в ушко голки. … Коли служиш, то кажи, що любиш службу, бо не швидко підеш вгору… А служба і справді така, що з нудьги здуріти можна»,-подумав Ломицький.