Результати пошуку слова: Ну

Тілько по його селах чогось сумно та нудно. … –  Ну, Федоре,- сказав він,- ти тепер іди додому та справляй свої діла, а я з неділі накажу, щоб задля тебе хату будували. … Ну, а Хівря що?.. … –  Ну, то йди… йди! … каже… “Ну, то що, що гладка? … Сумно Федорові, нудно. … Ну, та й лукавий же та ненажерливий твоє сотворіння – чоловік!” –

Можна було б, наприклад, в листах з-за кордону до чоловіка поскаржитися на хворобливу нудьгу, на невизначене очікування якогось горя і т.п. … Ну, де ж тут було бідному Андрееву здогадатися, що з приїздом дружини може скоїтися з ним жахлива катастрофа? … Тут уже нуртувала сила життя, яка ламає все непридатне без прокурора і суду.

Життя в «Срібному струмку» потекло буденно і нудно. … Потяглися нудні хвилини чекання. … Як з’ясувалось, марсіяни не мають імен у нашому земному розумінні, а визначаються складною нумерацією, до якої входить, крім особистого номера, ще й номер каналу і міста або селища. … що добра половина людства починає нудьгувати.

Вся сучасна астрономічна робота провадиться на фотознімках, а надто зоряна астрономія, якою ви цікавитесь… Ну, ви хотіли подивитися для початку на яку-небудь зірку. … – Ну, звичайно, і «ок» цей, як колись! … Ну, це навряд чи допоможе нам. … Одне слово, треба розкопувати місце, де зоряні прихідці билися з динозаврами… Ну й ну!

Довкола двору біснуватого зібралися люди, ніхто з них і сумніву не мав, що цілий гурт бісів товчеться зараз у нутрі велетня, тож, коли ми надійшли, всі почали кричати, перебиваючи одне одного, і навзаєм оповідали, що ж тут приключилося. …  Ну що ти від мене хочеш іще? … Уже мліли в нього ноги і підступала під горло нудота.

Без нього, без убитого, ну ким би ти була? … Ідалія, сучасниця, ну, як тобі сичалося? … Аж поки мене понесуть із калиною туди… ну звідки… Тоді вже що ж… Летять на землю груші, як з рогаток. … Ну що ж, нехай. … Ну, от і все. … Ну, Петре, як? … Ну, як там вальси – чи гримлять у Відні? … ну, як мені, чи гарно у чадрі?

тепер ми вже не нудьгуватимемо за обідом. … дух самого подорожнього, адже все відбувається в нутрі розумної істоти. … 5 Олізар сидів на ґанку й дивився на поросле морогом дворище: нудьга його ставала наче срібне павутиння, що спливає з неба, а сонце над головою здавалося велетенським павуком, що випускало його зі свого золотого рота.

Ну, а ті осоружні зайці-брехунці, що нашим і вашим слугують,- Воло-сожари паскудні! … –  Ну, то що? … –  Ну, то що? … –  Ну добре. … –  Ну, хай буде так, як і було! … Бавиться Правда луною, мов мала дитина іграшкою, а все їй сумно та нудно. … Ну – перероди їх, перероби! … – питають другі.- Ну, кажи!

Щира любов не приглядається, чи карі, чи чорні очі, чи з горбиком ніс, чи біла шия, чи довга коса: їй до сього овсі нужди мало. … Нуте, будемо своє розказовати. … – Ну, тепер бачу, що тебе господь благословив дитятею. … ні, мені усе нудно та тошно, – … Ну, так що прислужився! … Так, було, Галочка поусякдень тужить, і що б робила з нудьги?

Чи з жалощів до нашої убогості, чи з нудьги для розваги господиня іноді присилає по мене. … — А в мене, знаєте, в Херсонській губернії маєток, і там, уявіть, зненацька бунт… Ну, схопили бунтівників. … За пояс мене заткнув… Ну, ми ж не проти Європи. … — Ну, однаково. … Ну! … Нудьга гнітила сіятельного.