АДАМС Петер – Позичене обличчя
Ні, то не мигтіння свічки, не перебіги тіней створювали враження, ніби віко скрині ледь двигтить! … Мати ж була тут зовсім чужа, ніби випадкова. … А що, як знищила заповіт, за яким чоловік нібито відписав усі гроші дочкам? … – удав Девітт, ніби позіхає. … Тільки тут Лайн ніби збагнула, що сталось, і розридалася.