Ольга Кобилянська – Земля
Убирався гарно, в самі тонкі і дорогі строї9[9], жив безжурно з дня на день, одначе був би, без уваги на свою лицарську вдачу, пропав марно, якби не сестра, що, мов добрий дух, сторожила над усіма в своїй хаті і не давала нікому духом і тілом пропадати. … А то нікому й у голову не лізе, що вона там у себе ховає.