Результати пошуку слова: Ні
ЗИМА Александр Викторович – День на роздуми
Взаємність людини і землі в творах Олександра Зими має більше значення, ніж художній прийом. … Це, звичайно, не мало нічого спільного із нерозумним замилуванням, та хіба оспівувати те, що любиш, гріх, з яким мусиш критися? … Отак один за одним наче попірнають чорні крихти галаганів, і вляжеться ніч.
ФОЕР Джонатан Сафран – Все ясно
Інша називає мене «Ніч-без-сну». … Вставляє сипати бабками в центрових нічних клубах Одеси-мами. … Але я знаю купу людей, які тащаться від швидкісних машин і нічних клубів. … А тих, хто любить Легкий Ненав’язливий Флірт (який завжди закінчується липкою підстилкою) не порахуєш і на всіх пальцях рук і ніг.
ЕРНЕСТ Гемінґвей – Прощавай, зброє
У темряві вони скидалися на зірниці, але ночі були холоднуваті, і ніщо не віщувало близької грози. … Ті машини розляпували болото ще дужче, ніж ваговози, і коли один з офіцерів позаду був малий на зріст і сидів між двома генералами, – … – Ні,- сказав священик. … провадив капітан.- Священик нікoли з дівчатка, –
Осип Назарук – Роксоляна
І не бачив і не чув нічого, пріч своєї дівчини коло себе, хоч її не було тут. … Не бачив ні синявої шати шалвій, ні смілок у тінистих місцях лісів, які переїздили, не бачив золотистої імли беріз, ні пахучої м’яти, ні гнучкого ломиносу, ні яглиці, ні жовто-червоної дівини, ні холодку, ні копитника-стародуба, хоч ішов по них.
ЛОНДОН Джек – Мартін Іден
– Це все пусте,- заспокійливо відказав Артур.- Вам нічого нас боятися. … Йому, болісно вразливому й надзвичайно самолюбному, крадькома кинутий з-понад листа лукавий Артурів погляд був як ніж у серце. … Ні, це був дух, божество – такої величної краси на землі не буває! … Такої жінки він не бачив ніколи.
Ольга Кобилянська – Земля
Тонкі ніжні берези поперепліталися з поважними дубами і ясними літніми ночами блистять, мов у срібло одягнені, їх листя дрижить неспокійно, а граціозні, легко повигинані пні приманюють до себе ніжністю та білістю, мов русалки. … Нічого – крім білого простору, що розливається далеко, як лиш око засягне.
Ольга Кобилянська – Через кладку
Вже стає, напр., перед душею… вона, хоч ніби без претензій. … Про мене кажуть товариші, що я ще цікавий мужчина… що не одна сімнадцятилітня… Ні. … Запхалася десь за виховавчиню й ніби втонула. … і більше не кажу й не хочу нічого. … Слухаю в своїй хаті, де царює моя мати, старосвітську музику, а далі — ніщо мене не обходить.