Результати пошуку слова: Одра
Семен Скляренко – Святослав
Тож Ант вирiшив, що йому не слiд ждати, й одразу повернувся до хижi. … Але коли помер Улiб, то одразу багато родичiв вийшли й поставили свої хижi далеко вiд городища над Днiпром i попiд лiсом; пiзнiше родовичi стали виходити один за одним, i нарештi дiйшло до того, що по всiй долинi й кручах виросли, як гриби, хижi й оселi.
НЕСТАЙКО Всеволод Зиновьевич – Тореадори з Васюкiвки
Кандидатура колгоспного бугая Петьки була вiдхилена одразу. … Дачник штани надiв i одразу на станцiю: додому їхать. … Я одразу побачив, що цуценя – не з нашого кутка. … Ми одразу сподобалися одне одному. … Iм’я, жартома дане йому Явою у смердючiй темрявi колодязя, пристало до нього одразу й назавжди.
СКОРИН Игорь – Хлопці з карного розшуку
І вони одразу сідали в сідло й починали боротися з бандами. … Одразу посипалися запитання. … Боровик одразу ж поцікавився, як випробовували його самого, і Огарков, озираючись на всі боки, зашепотів: – … а сам зі столу виймає здоровенного маузера й одразу – бах! … А як поводитися, коли одразу ж пошлють когось ловити?
Семен Скляренко – Володимир
І в той час, коли вої князя Святослава від Вітичева дивились на Київ, звідти з гір одразу побачили лодії, всюди покотилась вість, що лодії пливуть, вої повертаються додому. … Тут йому пощастило – одразу ж за валом він побачив жінку; високо закидаючи над собою важкий рискаль, вона розбивала суху землю.
МИРНИЙ Панас – Лихо давнє й сьогочасне
Марина не слухала батька, навіть не глянула на нього, а ще дужче заголосила… Того ж таки вечора, повертаючись з поля додому, гомоніли одрадяни про несподіване Федорове щастя, жалкували, що безталанній Хіврі не довелося й нара-дуватися тим несподіваним щастям. … Не вертався в Одраду й Олексій Іванович.
Гнат Хоткевич – Довбуш
Однаково могутні, однаково заздрі на людську благополучність, і не часто так одразу взнаєш, де діється Божа воля, а де дідьча. … Той теж одразу визнав, що се вроки. … А йк під парасолем?» Я одразу, признатися, й не зрозумів. … Ну, а я не дурний, кажут, уродивсі, одразу зрозумів, о що гуцулові ходит, і мав–єм десятку зверх.
Олесь Гончар – Твоя зоря
А тільки Софійка стала наближатися до зенітниць, дівочий сміх одразу пригас, шапки-вушанки з випущеними з-під них пасмами волосся застигли рядком біля бруствеpa, і на розпашілих обличчях з'явилася настороженість. … — як це їх переінакшило одразу! … Не одразу можна було й збагнути, звідки раптовий той присмерк…