ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Дума про невмирущого
А тодi перед його очима лiси одягалися шумливим листом, вiн бачив, як уночi зацвiтали глiд i шипшина, як червонiли посеред листатої папоротi полуницi i на дубах з’являлися сизi, продовгуватi, як автоматнi патрони, жолудi. … Освiтлювальнi бомби одна за одною гасли, темрява й тиша знову одягали землю.