Пантелеймон Куліш – Маруся Богуславка
Тоді душа пророка Магомета Серед омани правди возжадала, Огонь її диханієм поета У темряві поганства роздувала І чоловічество від кривди рятувала. … Нехай віру перестане Побивати віра І в омані не сконає Дивний сей невіра!» Як струна д’ струні на кобзі Стиха промовляє, Так молитву чисту доні Мати доповняє: «О небесная царице!