Результати пошуку слова: Ом

МАЙН Томас Рид – Морське вовченя

Posted on by / 0 Comment

Зустрічались тільки маленькі краби та омари, але сирими їсти їх не можна, а зварити я не мав можливості. … Навпаки, я добре бачу, що діється навколо і, між іншим, помічаю якихось огидних зелених потвор – крабів чи омарів, які повзуть до мене, щоб схопити, розшматувати моє тіло і поласувати ним.

Люко Дашвар – Мати все

Posted on by / 0 Comment

омріяне щастя. … тільки й мовила суворо, коли адвокат оминув потрібний вагон і побіг далі. … У перший же день у цьому первозданному, загубленому всесвіті Стас півдня витратив на те, щоб спуститися з пагорба, оминути озимину і дістатися до «тойоти», що так і скніла посеред степового шляху.

ТОЛКІН Джон Роналд Руел – Повернення Короля – Володар Перснів-3

Posted on by / 0 Comment

Оминаючи Міндоллуїн, дорога повертала на південь. … Оманливий вітер жене по Андуїну чорні кораблі. … Нарешті рожеве західне світло проникло крізь високі вікна, оманливо розрум’янивши мертвотно-сірі обличчя хворих. … Але джерело хвороби – у правиці, що тримала меч; кістка ціла, але рука омертвіла.

Франтишек Флос – Мисливці за орхідеями

Posted on by / 0 Comment

Лише тепер, дивлячись на омахи полум’я, Єнік несподівано згадав про велику блискучу змію, яку він бачив удень. … Часом тому, хто спостерігає за ними, кортить запитати, що в них на думці, про що вони так довго й зосереджено розмірковують, сидячи вечорами біля вогнища й дивлячись на жовті омахи полум’я.

БЕЛЕНТАЙН Роберт – Кораловий острів

Posted on by / 0 Comment

Розповідаючи про все, що я бачив під час вікопомних мандрів південними морями, я дуже пильнував, аби нічого не перебільшити і не ввести читача в оману. … Бідолашний Пітер ніколи не оминав нагоди пожартувати, навіть коли жарт був недоречний. … Чорний прапор, який ти бачив на щоглі, був піднятий не задля омани.

ТОЛКІН Джон Роналд Руел – Дві Вежі – Володар Перснів-2

Posted on by / 0 Comment

Можливо, то було лише оманливе ворушіння тіней, але всім здалося, наче каштан тягнеться до багаття, згинає стовбур, нахиляючись нижче; брунатні листки жорстко терлися один об одного, немов зашкарублі долоні змерзлого мандрівника. … Але поголос – оманлива річ: ти знову тут!