Результати пошуку слова: Путь

путьови́й – прикметник відмінок однина множина чол.

Путь скінчилась. Наближалися два піші, їм до міста путь ляга,- Я пильніше придивився: жінка, з нею йде слуга. Город мій – збирач усяких чужоземних справ, новин, Бо проз нього путь лягає кораблям з усіх країн. Бистро путь десятиденну лицар вимчав за три дні, Щоб зустріти ту, що тьмарить сонця промені ясні.

Цього ж хай Ментор уже з Аліферсом у путь виряджають – Товариші його батька обидва були вони здавна. Те, чим всього досягав і ділом він завжди, і словом; Буде й для тебе тоді твоя путь не безплідна й не марна. 285] Зовсім недовго триватиме путь, якої жадаєш, – Я від’їжджаю, і буде не марною путь, що кажу я, –

путь – іменник жіночого роду відмінок однина множина називний путь путі́ родовий путі́ путе́й давальний путі́ путя́м знахідний путь путі́ орудний пу́ттю путя́ми місцевий на/у путі́ на/у путя́х кличний пу́те* путі́*

Ніхто не насмілювався перетнути йому путь; хто опинявся поблизу, намагався мерщій забратися геть, коли чулося його бутіння, то вже ніхто не пробував подавати голос, бо видався б він кволим і немічним. Путьша ні вітався, ні дав князеві зодягтися або хоч трохи оговтатися. притишуючи голос, сказав Путьша, –

^1 Блажен муж, що не йде на раду нечестивих, і на путь грішників не стає, і на зборищі губителів не сидить. ^6 Бо знає Господь путь праведних, а путь нечестивих загине. ^8 Господь благий і праведний, тому наставляє грішника на путь спасіння. ^8 “Врозумлю тебе й наставлю тебе на путь, що нею ходитимеш; пильнуватиме тебе око Моє.

Потiм ми сiдаємо на машину (Книш i Бурмило вже давно тут i поводяться дуже спокiйно – мов звичайнiсiнькi собi люди) i рушаємо в путь. Учнi сопуть. Сопуть учнi, носами в диктант упхавшись, – Хлопцi мовчать, тiльки сопуть, а дiвчатка, як сороки: «Галино Сидорiвно, ну скажiть!

— В добру путь, Югино. Залишимо лагідність старим бабусям, що зібралися іти в далеку путь. Біля прогалини коротко заспівав молодий соловей, нагадуючи, що вже десь босими ногами йде туманна осінь і час літу збиратись в далеку путь. Послухалась Орина людей і напровесні, тримаючись гуртка прочан, пішла із сином в далеку путь.

Валка лиш ладналася в путь. Генріха III звано Linea justitiae — путь правди. Самоською буквою звалося грецьке іпсилон, з яким самосець Піфагор зрівнював дорогу людського життя: спершу загальна дорога життя, згодом правобіч тонка і вузька лінія добра, а ліворуч — широка путь зла.

У нас, брате, одна путь, але рiзнi дорiжки. тебе тривожили очi якоїсь романтизованої дiвчини, i ти йшов у бiлий сад, iшов похитуючись, мов п’яний,- така солодка путь була перед тобою. А втiм, життя таке барвисте, що кожному своя путь. Моя путь уже теж заламується до могили.