Результати пошуку слова: Онука

Біблія – Старий заповіт

Posted on by / 0 Comment

23 А тепер присягни ж мені Богом отут, що ти не обманиш мене, і нащадка мого, і онука мого. … 22 Добрий лишає спадок і онукам, маєток же грішника схований буде для праведного. … 22 І на них Я повстану, говорить Господь Саваот, і витну ім'я Вавилону й останок його, і нащадка й онука, говорить Господь!

Валерій та Наталя Лапікура – Поїзд, що зник

Posted on by / 0 Comment

І таки шукали б, аж тут невчасно померла бабуся основного покійника і її вирішили «підпоховати» до коханого онука, аби не витрачатись згодом на зайвий надгробок. … Отут і з’ясувалося, що на довічну жилплощу онука хтось уже незаконно прописався. … Знаєте, якби у мене була онука чи молода дочка, я б вас просватала.

Адріан Кащенко – Славне військо

Posted on by / 0 Comment

Усі князі ворогували між собою, кожен хотів мати якнайбільше підвладних городів і весей; і от вони, озброївши своїх людей, стали нападати на своїх сусідів; скидали своїх родичів із князівств та іноді об'єднували докупи чималі володіння, які з часом знову ділили між своїми дітьми й онуками.

МАТІОС Марія – Нація

Posted on by / 0 Comment

Вона шлюбна й вінчана жінка, в неї шестеро дітей і вже річна онука, а цей… цей дивиться на неї, як на якусь фойду, що зблідла від пустоти. … То я казала дітям і онукам наказувала, аби ніякі коні не брали, а тим, що мене будуть нести, горівки не давати: як схочуть, то будуть пити по всьому.

Олег Авраменко, Валентин Авраменко – Зорі в твоїх долонях

Posted on by / 0 Comment

А Рашель – онука одного мого друга молодості, ми з ним разом навчалися в університеті. … Владзімір Матусевич брав активну участь у вихованні онука, але так і не зміг переконати Жюлі дати йому своє прізвище. … Маленький Стефан залишився Лебланом, а Жофрей Леблан був онуком його онука.

ЗАРУДНИЙ Микола Якович – На білому світі

Posted on by / 0 Comment

Цілий день біля гаража, з півником на даху, гралися діти, бабусі показували його своїм онукам, і вони тягнулися рученятами до небаченої птиці. … – Та йду вже, йду, лічно,- неохоче розпрощався з Полікарпом Чемерис, взяв онука за руку і повагом попростував додому.