РОМАНЧУК Олег – Право на істину Posted on by / 0 Comment Здавалося, все було те саме: той же хрещатий візерунок, ті ж квіти, трава, на якій щойно лежало опале листя, але… ТАМ було життя.
БАГРЯНИЙ Іван – Тигролови Posted on by / 0 Comment А вони – то летіли вихором, то пливли, як чорні, понурі хмари… Пливли по опаловому небі над тривожною землею… над м’ятежною землею… Освітлювані мовчазними загравами… Пливли… Так незчувся, коли й заснув.
Михайло СТЕЛЬМАХ – Щедрий вечір Posted on by / 0 Comment – Потiм квiти на її рукавах опали, охопили мене.
Іван Драч – Григорій Сковорода Posted on by / 0 Comment В цій бурсі, яка майже не опалювалась, жила третина всіх слухачів.
Юрiй Яновський – Чотири шаблi Posted on by / 0 Comment Ми панiчно втечемо з фронту до Успенiвки, полки й дивiзiони тiкатимуть, як опале листя, котитимуться перед французьким вiтром.
ШЕВЧУК Валерій – Птахи з невидимого острова Posted on by / 0 Comment Устелене опалим листом небо – дерева в райських садах теж не вічнозелені; гостре про-чуття, як прокіл списа чи шаблі, –
ОСНОВНІ ЛІНГВОСТИЛІСТИЧНІ ПОНЯТТЯ І КАТЕГОРІЇ (словник-довідник філолога) Posted on by / 0 Comment вислів, що має підкреслено емоційний характер твердження, констатація якого-небудь факту чи думки, що супроводжується окличною інтонацією і вводиться переважно з метою затримати або посилити увагу на якомусь із аспектів зображуваного: О, що за туга розум мій опала!
КОЦЮБИНСЬКИЙ Михайло – Тіні забутих предків Posted on by / 0 Comment її круглі литки, опалені сонцем і од колін голі до червоних онучів, чорніли під полою сорочки, а повні губи мило ламались, коли вона починала: Зозулька ми закувала сива та маленька.
Анджей Сапковський – Останнє бажання Posted on by / 0 Comment Його руки у панцирних рукавицях безвладно опали, шпичастий шолом непевно загойдався.
