НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Причепа
он далеко, за княжим садом, на тій горі стоїть палац: ото наша оселя. … Уся оселя стояла, як звичайно стоять міщанські хати, далеко од жидівського базару, над річкою, на височенькім пригорку. … Давня її дума, давні мрії тепер справдились: і хата, і сад, і оселя, й млин, і гроші – все те було вже в її руках.