Загребельний Павло Архипович – З погляду вічності
Так нічого путнього не навчившись робити і не покінчивши З своєю розгвинченістю й млявістю, я дожив до тої осені, коли, виконуючи священний обов'язок радянського громадянина, мав стати до лав Збройних Сил. … Все мы, как есть,- со славой и без славы,- Исчезнем так, как исчезают травы По осени, оставив семена.