Результати пошуку слова: Осипа

ШЕВЧУК Валерій – Птахи з невидимого острова

Posted on by / 0 Comment

В глибині дому почулися кроки» В глухій тиші терся під ногами пісок, тужливо рипіло сухе дерево підлоги; іржаво завищали петлі, і знову терся пісок; рипіли дошки, начебто той пісок осипався з пліч того, хто йшов. … Навколо не було ні душі, побачив він степ з посохлою тирсою, котра хиталася й шаруділа, наче осипався пісок.

Семен Скляренко – Святослав

Posted on by / 0 Comment

Тiльки тодi, коли око трiсками осипалось на росяну траву, отямився Микула. … Зовсiм недалеко вiд лодiї княгинi стояв на кручi й неспокiйно торгав червоним чобiтком правої ноги пiсок, що осипався й осипався у воду, Святослав. … Але кулаки й руки палали, руйнувались, кришились, осипались на дно рову пiд стiною…

НАЛИВАЙКО Степан – Таємниці розкриває санскрит

Posted on by / 0 Comment

Водночас ця основа, окрім значення «іти дощеві» має ще значення «осипати дарами». … справедливі, що осипають дарами», « … Водночас основа варш-, тотожна основі вріш-, окрім значення «іти дощеві», має і значення «осипати дарами» (СРС, 568).

БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Людина біжить над прірвою

Posted on by / 0 Comment

Веранда деренчала, осипаючись дрібним склом і вапном від страшного тиску повітря. … При подуві вітру гілочки цокотіли одна об одну, лущали, а при сильних зударах маси таких гілочок об масу, скляної коси об скляну косу скло дрібно билося й з дзвоном осипалося на пішоходи, на скляну ж, вірніше, оправлену в скляне поливо, землю.

МИРНИЙ Панас – Хіба ревуть воли, як ясла повні

Posted on by / 0 Comment

Повінув вітрець; розірвав димчасту хмарку, що застувала сонце; воно з-під неї ви-плило в своїй пишній красі й обдало їх хвилями блискучого світу, наче гарячим золотим дощем осипало. … тільки затрусилася… То морозом її осипає, – … Пшениця осипалася: люди не вспівали вхопити.

Олесь Гончар – ЛЮДИНА І ЗБРОЯ

Posted on by / 0 Comment

Він легко підхопив її на руки і, на ходу осипаючи гарячими поцілунками, поніс в найдальший куток, посадив, мов школярку, на стілець: — … Дівчата стояли за вхідною аркою під деревами, осипані пелюстками сонця, що просівалось на них крізь листя.

Михайло СТЕЛЬМАХ – Щедрий вечір

Posted on by / 0 Comment

Груша дослухається до пташиної музики i осипає на землю, на дятла i на його шапочку волохату паморозь. … Звiдусiль їхали i йшли на ярмарок люди, i спереду, i позаду порипував снiг, озивалися голоси, а дiвчата всю дорогу притрушували смiхом, i, прислухаючись до них, старi липи осипали блакитну паморозь.

Улас Самчук – Волинь

Posted on by / 0 Comment

Черешнi вiдцвiли, вишнi осипаються, яблунi та грушi в повному розгарi. … Листя їх вже майже осипалось, тiльки трохи лишилось, але й те весь час хвилювалось, тремтiло й, здавалось, ось-ось одiрветься. … Колодка на дверях висiла далi, далi зникали тахлi, далi осипався тинк.