Skip to content Мені було в ці хвилини і холодно, і жарко, я боявся, що давній стінопис, як тілько-но я торкнуся його поверхні, осипеться, обернеться в порох і я не встигну його закріпити. …
Я, певно, божеволів, бо котроїсь хвилини мені немовби розкрилася ціла стіна, штукатурка з неї осипалась, і я уже знав, від чого у муках умирає оцей старець. Не буду я женитися, поки не дістанете мені такого коня, що жар їсть, полум'я п'є, а як біжить – на дванадцять верст земля гуде і листя на дубах осипається. …
Може, хто з вас знає або чув, де такий кінь є, що жар їсть, полум'я п'є, а як біжить, то на дванадцять верст земля гуде і листя на дубах осипається? Гнів швидко, як охопив, так і осипався, а прийшли гіркі жалі за отим недосяжним, що жило поруч, і сторонилось, і боялось його. …
У віршах розписуємо, як цвітуть сади, але мовчимо, як вони осипаються. …
всіма зморшками посміхається мельник, і вони осипають борошно. 