Skip to content Іваник сів на лаві, а Зінька на ослоні, де, потис нувшись, дав їй місце Спихальський. …
Кинувши на стіл карти, од вікна мчав, перестрибуючи через ослони, меткий, дженджуристий Сікач. …
Сиділи на лавах, на ослонах, внесених джурою кошового, стояли попід стінами і посередині – де хто міг. Уже самий передпокiй чого вартий,- килими, кажуть, перськi, тапчанчик м’який, кiлька таких ослончикiв та крiсел плетених” “Чи витримав би, коли б так сiв?” – …
Називає його ослом, дурним, щипає за вуха, смикає за чуприну, виробляє з ним усе те, що робив у школi вчитель iз самим Василем. 