Любко Дереш – Намір!
Від згадування людей — людини як особистості, як всієї сукупності її проявів — тілом прокочувалася лихоманка, гадаю, більшості людей вона знайома. … Особисто я — ні. … Не смію зізнатися — після всіх тих самостверджень про кінець дозрівання та остаточну сформованість як особистості, я раптом відчув себе десятирічним хлопчиськом.