АНДРІЯШИК Роман – Люди зі страху. В облозі
Отак у мого Антона було: я забудуся під куделею, аж гульк – гейби нема чоловіка в хаті. … Отак і я раптом, після першої удачі, відчував утому в усьому тілі і не міг до норми відпочити. … Та хіба кидати отак – на вітер? … Отак над водоворотом, коли закрутиться в голові, валить тебе додолу, і з цимнесила звладати.