Ольга Кобилянська – Земля
Та, мабуть, мила їй ота широка просторінь. … Пораючись отак то тут, то там, вона не замітила, як Сава вступив у хату і, станувши в куті під піччю, слідив за нею мовчки напівглумливо, напівзчудовано. … Отакою бачить її тепер у душі. … Чарівниця ота… Відтак бачив її ще частіше. … Оноді, кажу, приснилося мені отаке.