Результати пошуку слова: От

Ото ж тая дівчинонька, Що сонна блудила: Отаку-то їй причину Ворожка зробила! … Отож гляну та згадаю: Було, як смеркає, Защебече на калині – Ніхто не минає. … Недавно, недавно у нас в Україні Старий Котляревський отак щебетав; Замовк неборака, сиротами кинув І гори, і море, де перше витав, Де ватагу пройдисвіста Водив за собою, –

От тоді-то й Черевань доскочив собі незчисленного скарбу, та після війни й сів хутором коло Києва. … От же вони вже й під Хмарищем. … От одчинились ворота. … От і виходили з Запорожжя один за одним гетьмани козацькії: Тарас Трясило, Павлюк, Остряниця – з мечем і пожежею супротив ворогів рідного краю.

От тільки що з батьком Денис посварився… … От що! … А от з Остапом Колодієм та з Яхремом спілка не з-так іще давня. … От лее добув і взяв!.. … Дак отакі гості сиділи в світлиці в Дениса Пилиповича Сивашенка за столом, повним усякої страви. … Отож бачите!.. … А ми не дали, да тобі в орендноє содержаніє оддали — на три года,— от тобі і вся біда!

Тут коло замикалося, бо в першому і другому разі не мав чим виживити, й укріпити, й підкріпити тлінне своє тіло, отож і мусив задурманювати в такий дивний спосіб голову, ніби той дим із люльки пускався не у груди, обкурюючи легені й серце, а таки в голову, коптячи мізки.

– От як судив Перун, – … завжди і скрізь одна думка про отчину й город Київ підтримувала їх, давала силу й наснагу. … Коли лодії стали наближатись до Києва, Боричевим узвозом з Гори спустився оточений воєводами й боярами і князь Київського столу Ярополк. … Воїв оточили люди київські.

Василь Шкляр Залишенець ЧАСТИНА ПЕРША РОЗДІЛ ПЕРШИЙ 1 Отамана Веремія ховали в Гунському лісі без прощальних сальв і промов. … попросив отець Олексій. … сказав отець Олексій.  … –  Тут не до жартів, отче. … сказав отець Олексій.  … – Отаман так і до бою ходив. … – Починайте відправу, отче.

– Що, отче? … – Гаразд, отче, – … – От пiду поникаю, встрель оленя, приволочу – буде м'ясо, буде й хутро. … Iди, отче – попрощався Микула. … А от роди й розсипались. … Отже, вiн збирався у далеку дорогу – до пращурiв. … – Отодi за лiсом мене вцiлив печенiг… … – От ми й зiбрались тут, при вогнищi, то поговоримо про дiло.

одне слово, всю оту муру в дусі Девіда Копперфілда. … Я тільки розповім оту ідіотську історію, ще сталася зі мною на Різдво – ще до того, як я мало не врізав дуба і мене притарабанили сюди, щоб я трохи оклигав. … Одну з отих невеличких англійських автомашин, що дають миль двісті на годину.

От учителька Ліна Митрофанівна, що статечно походжає по класу, раптом подає голос: – … Але де це бачено в світі, щоб на контрольній ніхто ні в кого не списав?… От із третьої парти на підлогу падає папірець. … Хто ж вони такі – оті тринадцять хлопчиків і десять дівчаток, що мовчки схилилися зараз над зошитами?

Мусив сказати, що прийшов сюди на роботу і що отепер, розвів він рукою, все – володіння його, ба навіть і сам дід. … –  Отут! … – Я хотів був до вас зайти, та пішли-от квартиру дивитися… – … Чоловік був задуманий, і, здавалося, не він вів отих кіз, а вони його. … Бачив землю, залиту зеленню й таким-от молоком, –