Skip to content Дивись: от ти і я,- у нас нічого подібного нема. …
Він тільки й жив, як грав там на сопілці серед отар. …
І я сказала: «Гей, куйте шоломи, троянські мужі, утроє, вчетверо кладіть блискучу мідь!» А потім… ох, страшна була хвилина, як він прибув, а з ним і ти, Гелено, і я отой смертельний поцілунок побачила… Гелена Кассандро! сходить, Та не так і світить, Отак, – …
От де слава! …
Отамани на вороних Перед бунчуками Вигравають… А пороги Меж очеретами Ревуть, стогнуть, розсердились, Щось страшне співають. …
«Отак, діти! …
Отамани на бенкеті, Неначе на раді, Похожають, розмовляють; Вельможна громада Не втерпіла, ударила Старими ногами. ВСТУПНI УВАГИ ПРО КРИТИКУ Певно, не раз тобi доводилося, шановний читачу, вичитувати в критичних статтях та оцiнках такi осуди, як: отеє мiсце вийшло вельми поетичне, мова у сього автора вельми мелодiйна, або навпаки: в тих вiршах нема й слiду поезiї, проза сього автора суха, мертва, рапава, вiрш дерев’яний i т.