Результати пошуку слова: Оце

Тож Володько добре пам’ятає, як-то одного разу старий Лук’янчук з Лебедiв розговорився було та почав казати: “Ото коли я ще малим був, як оцей ваш,- i показав на Володька… (Хiба я такий малий?) – … Виложить на стiл цiлу купу грошей i скаже: “Ось, хоча мене всi не любили, били i сварили, але вiзьмiть собi оце все”.

Змалюй оцю стриману гнучкість стану, оці чорні приламані брови, що тримають і ніжність, і рішучість, оцей довірливий, із скіфським смутком погляд, то й назвуть її чи любов’ю, чи сподіванням, — … — І даремно оце зарання відмовляєтесь, їй-бо, прогадаєте! … — Оце так! … «Оце дочекався святого вечора!» —

– Я оце побачив ваших дітей… – … Стояла відтак біля вікна й сіріла, як сіріє вечір перед зором, і поступово випливала з її очей богиня, покидала її напризволяще й відлітала, і гоїв її тільки оцей сірий вечір або також сірі уважні синові очі. … –  Оце почнеш вигадувати! … –  Оце оракул, –

— Та оце не гаспиди, — … — Оце по-нашому! … Весела злива жартів навряд чи долинає до Заболотного, котрий саме у відстороні стоїть з двома службовцями аеропорту, веде з ними, видно, ділові якісь переговори, і, коли стежиш за ним у цей момент, мимоволі усміхнешся: оце стиль! … Може, оце й було закодовано в тих літах?

Винайшов Пірон телеграф з дроту, а потім такий тонкий висотав дріт, що його вже й не було, і так оце з’явився телеграф без дроту. … таким оце чином він і вибряжчав усю правду космогонікові. … – А чи правда, що він складається з води, хоч і непрозорий, як оцей мій ковпак на голові?

Хіба Гайдаш так само, як оце ти нині, не казав «їм» на зборах у читальні, яку вже називали клубом… … — Оце лишився вінок для Романа, Василихо — промовив до моєї мами. … — І не знаєш, чуєте, на який хрест маю повісити оце маїння, щоб мій Зеник теж бачив: і я, і мама Ірина про нього не забули.

Оце такий кабінет президента Об’єднаного Банку. … Ноги не тримають, наче вона оце вперше встала після довгої хороби. … Оце вона хотіла б знати, з ласки пана графа. … Так, так, ваша світлосте, оцей самий фабрикант гумових препаратів. … оце так. … Оце комізм! … Оце була б жертва красі! … Оце одна шершавина.

Вони панують в уяві кожного, як символ, як страш-нпй і привабливий образ тієї невідомої землі, куди він так легковажно вирушив і оце мчить, мов на весілля. … “Професор” вже був навіть там, де вони оце їдуть, і ще й занадто далі, – … Оце торік піймали. … Оце і вся господа. … – Та оце ж скло.

оцей самий. … Запорожець Оце-то так! … Оце твої діти. … Так оце-то та богиня! … Оце твої діти, Твої квіти молодії, Чорнилом политі, Московською блекотою В німецьких теплицях Заглушені!.. … От умерла й мати, Таки твоя, а я й кажу Покойній Марині, Моїй жінці: «А що,- кажу,- Возьмем за дитину?» Тебе б оце.

– Я полюбляю сюрпризи, але мені подобається все так, як воно є оце тепер, цю мить. … Та й не міг він, звісно, зробити цього без тверезого погляду на речі, і тепер його цікавило, чи розуміє це вона й чи не тому саме подалась оце кудись у пошуках чогось більшого, ніж вони мали досі, по щось нове, чого ніщо не зможе здолати.