Skip to content Решта принишкли i, обережно один за другим, дибає вже несвiжими ногами, певно з рiзними думами: однi бажають знайти грошi, iншi офiцерськi плащi, ще iншi мрiють про годинники, розсипанi тут панкуватими австрiяками, у котрих, як вiдомо, годинники, мов картопля, родяться на полях. 