Результати пошуку слова: Пан

зітхнула, не так думаючи про банду, як про Тимофія, що пішов зранку ділити панську та куркульську землю і досі не вертався додому. … — Панську землю? … — Ні, не панську. … Панською була, та загула. … — Значить, панську? … — Та не панську, а свою, — … Панська пшениця. … Тепер ми люди, а не бидло, не панська худоба.

панк-гру́па – іменник жіночого роду відмінок однина множина називний панк-гру́па панк-гру́пи родовий панк-гру́пи панк-гру́п давальний панк-гру́пі панк-гру́пам знахідний панк-гру́пу панк-гру́пи орудний панк-гру́пою панк-гру́пами місцевий на/у панк-гру́пі на/у панк-гру́пах кличний панк-гру́по* панк-гру́пи*

пани́вся, пани́всь пани́лися, пани́лись жін. … пани́лася, пани́лась сер. … пани́лося, пани́лось Активний дієприкметник Пасивний дієприкметник Безособова форма Дієприслівник пани́вшись

пану́ючий – прикметник (панівний) відмінок однина множина чол.

Хіба не видите, мамо, яка тут панує радість? … Він і справді з нами, воєнними переростками, не дуже панькався, мав звичку називати нас «туманами вісімнадцятими», а часом не по-педагогічному смикнув за вухо або й свиснув лінійкою по плечах — давалися взнаки порядки у «повшехній» школі недавніх польських часів.

панк – іменник чоловічого роду, істота відмінок однина множина називний панк па́нки родовий па́нка па́нків давальний па́нкові, па́нку па́нкам знахідний па́нка па́нків орудний па́нком па́нками місцевий на/у па́нкові, па́нку на/у па́нках кличний па́нку па́нки

панівни́й – прикметник відмінок однина множина чол.

пані́чний – прикметник відмінок однина множина чол.

панно́ – … іменник середнього роду відмінок однина множина називний панно́ панно́ родовий панно́ панно́ давальний панно́ панно́ знахідний панно́ панно́ орудний панно́ панно́ місцевий на/у панно́ на/у панно́ кличний панно́ панно́