Результати пошуку слова: Відгомін

Відгомін Хорсового культу можна вбачати і в тому, що велике кругле прісне печиво в Україні називають “корж”, а маленьке, знову ж таки, кругле печивце — коржики. Казка про Курочку-Рябу — відгомін такого міфу. Річ у тім, що в казках до нас дійшов відгомін справдешніх обрядів так званої ініціації — переходу.

ві́дгул 1 – іменник чоловічого роду (відгомін) відмінок однина множина називний ві́дгул родовий ві́дгулу давальний ві́дгулу, ві́дгулові знахідний ві́дгул орудний ві́дгулом місцевий на/у ві́дгулі, по ві́дгулу кличний ві́дгуле* [рідко]

Дивним квітом розцвітав вінок небосхилу, і в прозорому повітрі колисковою піснею гойдався відгомін ріки. Коли б тільки хороші коні дістаги — таких собі я Іванові Тимофійовичу не вручу… Передсвітанок уже сіяв росу, і відгомін невсипучої води висів у співучому чистому повітрі.

По сій стороні Чабаниці і чудовий відгомін: кликнеш що, то відгомін відізветься, мов з людської груді. І слабо дрижачи, мов бореться з тишиною лісу, обзивається відгомін, передає шум дерев, вдруге вже й посліднє: «Не прий-ду!» * упоминається й собі відгомін лісом і десь завмирає.

За кілька хвилин як відгомін до цих згуків заторохкотіла крісова пальба зі сходу, від сторони моста через Хорол.

І хоч усі ці установи були цілком самостійні і школа до них не належала, а проте їхній дух панував і в ній, в усій її атмосфері відчувався якийсь священний відгомін великих публічних Ігор.

Цей відгомін крови, що був плеканий переважно в молодечій організації Пласт, з якої згодом формувалося Юнацтво ОУН, що було майже по всіх середних школах Закарпаття, і яке, нарешті, знайшло своє завершення в Карптській Січі. Часопис був поставлений на високому рівні й знаходив широкий відгомін на Закарпатті.

Відгомін такого негативного ставлення до нього відчутний і в «Шахнаме». своєрідний відгомін шлюбу на основі купівлі-продажу. Це теж відгомін матріархату, а матрилінійний, по матері, відлік споріднення ведійські арії на час прибуття до Індії забували так само, як і сваямвару.

А прийде час, коли Бог дасть тобі не оден знак, але багато, чи ти добре рішила і чи добрі стежки твої…” Почула брязк зброї і відгомін кроків серед нічної тиші. І здавалося їй, немовби щось зламалося в ній, щось урвалося, щось таке ніжне, як далекий відгомін пісні, як золотий промінь сонця, як усміх дитинки.